Расизм — це віра у те, що одна расова популяція обов’язково вища або, відповідно, нижча, за іншу. Треба сказати, це дуже сильна форма серед існуючих забобонів. Перші вчені вірили що расові упередження складають природню частину нашого біологічного єства. Після майже століття досліджень більшість вчених сходиться на думці, що расові упередження є, здебільшого, соціально надбаними і не останню роль у цьому відіграють такі багаточисельні фактори, як індивідуальність, культура, групові конфлікти, котрі роблять свої внески до упереджень і дискримінації.
Ще у 1950 році Теодор Адорно повідомляв про те, що його дослідження демонструють чітку кореляцію між суворим вихованням, „авторитарною особистістю” та високим рівнем расових упереджень. Згідно із соціальними психологами, нездатність задовольнити певні очікування або бажання є достатніми умовами для росту упереджень та дискримінації. Більшість людей цілеспрямовані і тоді, коли їхні бажання не виконуються, можуть розсердитися і вдатися до певних войовничих дій. Коли вони віднаходять джерело своїх проблем (якщо взагалі знаходять) і воно виявляється занадто потужним аби йому опиратися, виникає тенденція, відповідно до якої агресія спрямовується на цапів-відбувайл: слабку, зручну або соціально прийнятну ціль. Історично цапи-відбувайли (здебільшого меншини) брали всю вину на себе і платили жахливу ціну з огляду на „заподіяну” ними шкоду.
Все це можна підсумувати наступними словами і цю думку поділяє більшість соціологів: „Расистами не народжуються, а лише стають”.
http://antifa.blox.ua/2008/05/Scho-take-rasizm.html
